Ходи До Бабці, ОбіймуХоди До Бабці, Обійму

"Знайомтеся -- бабуся Стефанія, їй дев'яносто років, і вона сама виховує двох своїх онуків. А вони -- її. Зі сміхом, зі сльозами, з купою питань про життя і навіть про плани бабусі після смерті. Бабуся, виявляється, не завжди була бабусею. Колись вона була Стефцею, яку ледь не вивезли німці під час окупації, а потім -- Стефанією Петрівною на роботі своєї мрії, а тоді -- закоханою Стефою, що несподівано стала вдовою. Онучата -- Лежко та Ринка -- вони ж курдуплі, які не тікають від халеп, а охоче в них влазять. Бо звідти їх завжди врятує бабусина любов або шпарина під ліжком. А після того -- все одно бабусині обійми, найсвятіше, що є між бабцею та онуками. Це їхній знак любові, знак турботи, це там, де можна сховатися від смутку і страхів, де можна зігрітись. Це знак прощення -- коли його просять онучки і коли його просить бабуся. 'Ходи до бабці, обійму' нанизана історіями-випробуваннями, історіями-запитаннями та історіями-традиціями. Але всі вони у вустах бабусі -- це одна велика історія про її, бабусину, любов, якій під силу здолати все. А далі вам уже розповість бабуся Стефанія."--